Той, у чиєму житті є «навіщо», завжди знатиме «як» (Ф.Ніцше)
Я вже дуже давно не писала жодних рецензій та й це перша дочитана книжка за довгий час… не знаю як так трапилося. Ще влітку я з легкістю читала по 2–3 книжки паралельно, а десь посеред осені як ніби загубила задоволення від процесу читання. Замість того, щоб насолоджуватися, мучила ті книги, мучила себе, хотіла якомога швидше покінчити з усім і, як наслідок, просто на два тижні закинула те все читання загалом. І хочу сказати — допомогло. Зробивши невелику паузу, віднайшла трохи спокою і покинула ту гонитву «прочитати якомога більше і швидше». У 2020-му прочитала 40 книг, 2021-го — 22. Ну і нехай. Це й на краще. Бо є відчуття, що внаслідок тої дурної гонитви, я навіть не мала часу зупинитися, проаналізувати прочитане і вкласти свої думки в голові. Тепер трохи важко почати формулювати якусь точку зору щодо цієї книжки, проте, все ж, повертаючись до якихось азів, спробую сказати декілька слів.
Книга стала відповіддю автора на посилений інтерес до його дописів про щастя, життя і задоволення від нього, що він публікував на популярному веб-сайті Quora. Інтерес до теми очевидний. Люди, ну себто ми, завжди шукаємо якихось зрозумілих заповідей, гайдів, правил «щасливого щастя» і завжди думаємо, що є хтось розумніший, хто вранці збігав у нірвану, відшукав дао, і приніс нам ці істини на сніданок (я просто читаю зранку). Та ще й уклав це у 12 правил. Точно геній. 12 — це ж не 112. Слідувати 12-тьом правилам можливо. Така література завжди буде актуальною, бо ми завжди в пошуку себе, в пошуку задоволення від свого життя, в пошуку розуміння, що є для нас щастя і тут немає нічого поганого. Тому, я геть не шкодую, що витратила час на її прочитання.
Під тими дванадцятьма правилами намішано багато чого і не завжди вони слідують одній думці, якою автор називає кожен розділ. Пітерсон подає багато історій зі свого життя, а людські історії завжди цікаво читати, багато говорить про те, що треба знайти мир в першу чергу з собою, бо без цього важко прийняти світ, яким він є, та багато говорить про добро, зло, Бога і те саме прагнення до правильного буття.
Насправді, якщо вам не потрібні 12 правил, а просто підсумок книжки, то автор сам прекрасно її підсумував одним реченням ще в анотації… на першій же сторінці..
Кожна людина мусить взяти на себе максимально посильну відповідальність за власне життя, суспільство і світ.
Якраз в період читання книги в якійсь онлайн-лекції почула одну дуже хорошу фразу, яку відклала в свої чертоги розуму: «People need to be reminded more than need to be instructed». Тобто нагадування людям потрібні більше ніж повчання. Це про «12 правил» Пітерсона. У книзі немає нічого радикально нового, ніяких нових істин, але це речі, які можна і варто собі час від часу нагадувати, щоб мати трохи спокою у цьому хаосі, що твориться довкола.
